БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА

Василь Іванишин, доцент Дрогобицького державного педагогічного університету. Літератор, політолог, автор таких резонансних праць, як “Українська Церква і процес національного відродження” (1990), “Мова і нація” у співавторстві з Я.Радевичем-Винницьким (1990, 1991, 1992, 1994, 2004), “Нація. Державність. Націоналізм” (1992), “Українська ідея і перспективи націоналістичного руху” (2000), “Непрочитаний Шевченко” (2001), “Вибір нації-2002” (2002), “На розпутті велелюднім” (2003), “Жерці імпрези” (2003), цілої низки статей національно-суспільної тематики – відповідей на гостро актуальні ідеологічні, політичні та державотворчі проблеми нашого часу. Націологія завдячує В.Іванишину випрацюванням національно-екзистенційної методології гуманітарних досліджень.

Однією з найбільших його заслуг є створення “Тризуба” імені Степана Бандери – дієвої всеукраїнської націоналістичної організації з орденським типом мислення і чину, яка в умовах повної ідейної дезорієнтації суспільства взялася за продовження незавершеної справи української нації – довершення української національної революції для здобуття Української Соборної Самостійної Держави. Ним закладено основні принципи цієї організації – не на основі чиїхось особистих прагнень, не на власному баченні проблеми будь-ким із її керівництва, а на рятівній для української нації основі – ідеології українського націоналізму з його християнським принципом вищості духовного над тлінним.

Враховуючи досвід своїх попередників, В.Іванишин у щоденній боротьбі навчив своїх соратників практичного сприйняття й осмислення будь-якої події, явища чи особи в політиці виключно з позицій добра чи шкоди для української нації, а не за допомогою мірила приватних уподобань та антипатій. Тому створена ним організація вже дванадцять років живе і діє, незважаючи на жодні матеріальні труднощі та політичні перешкоди.

В.Іванишину належить авторство “Програми реалізації української національної ідеї у процесі державотворення” (2003). Усі його праці й практична діяльність витримані в рамках однієї генеральної лінії: “Без вирішення головного політичного питання – створення української національної держави (УССД) – жодна інша (соціальна, економічна, політична, освітня, культурна, релігійна тощо) проблема ніколи не буде вирішуватися на користь народу”.